Блоґ! Що воно таке?
Неприховане авторське «я»?
Підкреслена індивідуальність?
Публіцистика майбутнього?

Відповідь приходить поступово. Рік тому, коли я вперше познайомився із цим терміном, він мені видавався забавкою. Нині – це важливий інструмент в роботі.

Сьогоднішній «блоґ» - це повна протилежність чатам і форумам, з їх анонімністю, а відтак вседозволеністю, безвідповідальністю та безкарністю. Суть блоґерського процесу передбачає постійне місце «проживання» блоґера на певному ресурсі (чи кількох ресурсах). А в себе в хаті, як говорять, гадити не варто. Тому й відзначається блоґосфера, здебільшого, позитивним спілкуванням. Хоча це від виховання залежить...

Шлях у блоги досить простий. По суті «блоґ» - це персональний щоденник, який став публічним, такий собі різновид інтимного літературно-публіцистичного жанру, який відродився із минулого і завдяки передовим технологіям прийшов із майбутнього.

А що ж пішло в минуле?
А в минуле відходить епоха анонімності в Інтернеті. Разом з нею безконтрольність та вседозволеність, муки користувачів при виборі оригінального Ніка в чатах та форумах.  Упевненість користувачів мережі у власній засекреченості відкривала декотрим із них небачені досі простори для самореалізації.
Нині ж на зміну інкоґніто в Інтернеті і масі «болячок» породжених анонімністю приходить, так звана, девіртуалізація.

«Блоґ» - один із її проявів.

Хто не чув про ідею Web 2.0?
Якщо й хто не знайомий із самим терміном, то із концепцією, мабуть, кожен другий користувач. Якщо він творить контент в мережі, то вже є носієм технології Web 2.0.
Блоги на ЖЖ, відео на YouTube, файли на Rapidshare, презентації на Slideshare, фото в Flickr чи на Panoramio і багато інших ресурсів на різних мовах, де користувачі по крупинках наповнюють мережу своїми текстами, знімками, роликами.
Чи можна це робити анонімно? Авжеж, проте який тоді в цьому сенс?

Процес девіртуалізації набирає розмахів і останнім цвяхом, вбитим в труну застарілої системи стали соціальні мережі типу Facebook,  «Однокласників» та «В контакті».
Разом з тим відбуваються зміни в самих головах користувачів – адже усвідомлений перехід від анонімності до використання своїх реальних імені, прізвища, фотографії потребує зусиль над собою, разом з тим усвідомлення усіх ризиків та відповідальності.

Багато хто ще досі вважає, що Інтернет залишається затишною заводдю, де можна безкарно похуліганити або сумнівним чином «повідриватися» без ризику для своєї офлайнової репутації. І за великим рахунком він правий.

Проте, є маса прикладів, коли ідеї Web 2.0 дають можливість користувачам не лише самовиразитись в цілком цивілізований спосіб, а й використати цей ресурс із користю в комерційних, пропагандистських чи якихось інших цілях.

Тож корисного вам користування Інтернетом